A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Опорний заклад "Мутинський ліцей"
Кролевецької міської ради

Як вчителю не стати жертвою булінгу

Дата: 25.10.2019 13:54
Кількість переглядів: 62

Коли йдеться про булінг у шкільному середовищі, передусім на думку спадає цькування дітей однолітками. Проте жертвами булінгу нерідко стають і вчителі – вони потерпають не лише через психологічне, а й через фізичне насилля з боку учнів та їхніх батьків.

Що таке булінг

Булінг – один із різновидів насильства, який застосовується переважно в колективах з метою особистого самоствердження “булера” за рахунок систематичного приниження “жертви”. Існує фізичний, психологічний, економічний, сексуальний та кібербулінг. Шкільного середовища стосуються передусім перші два види. Так, фізичний булінг найчастіше проявляється в таких формах як побиття, ляпаси чи штовхання. Психологічний – у вербальному цькуванні (надання прізвиськ, обзивання, поширення пліток).

Чому виникає булінг щодо вчителя

Часто булінг проявляється таким чином: вчитель проводить урок, а школярі не звертають на нього уваги й навмисно голосно розмовляють та займаються своїми справами. Іноді доходить і до того, що діти починають жбурляти в учителя, скажімо, папірці та відкрито насміхатися. Здебільшого, усі зусилля педагога припинити це – марні.

Явище булінгу педагоги озвучують тоді, коли ситуація вже критична. На перші прояви ж – “заплющують очі”. Однак з проблемою потрібно починати працювати одразу, тоді більша вірогідність її успішного вирішення. Сподіватися ж на те, що ситуація покращиться сама собою, не варто.

У більшості випадків “булерами” є підлітки. Вони вже починають шукати себе і не вважають авторитетом батьків чи вчителів. А також – хочуть поводитися, “як дорослі” і, водночас, періодично “стрибають у дитинство”, що робить їх безвідповідальними. Натомість діти молодшого шкільного віку краще розуміють, що вимоги вчителя потрібно виконувати.

Передусім виникненню булінгу “сприяють” часті розмови про те, що в сучасному світі наявність освіти не є необхідністю. Відповідно, коли батьки “змушують дітей” іти до школи, а вчитель, натомість, “перегинає палицю”, позбавляючи їх свободи, – підлітки починають бунтувати.

Отже, підлітків заплутує подвійність думок дорослих з приводу навчання. З одного боку, ті вимагають, щоб діти старанно вчилися. З іншого – обговорюють дипломи, які лежать на полицях.

До того ж, учитель зараз – не єдине джерело знань. “Діти з легкістю відкривають мережу і можуть знайти там усе, що потрібно. Так учні самі показують, що вчителям уже час змінюватися і шкільну систему освіти теж терміново потрібно реформувати”.

Більшість випадків булінгу трапляються, коли:

  • дитина копіює побачене вдома;
  • є гіперопіка – школяр прагне довести, що має бути центром уваги і в школі теж;
  • дитина сама стає жертвою насилля в сім’ї, і в школі самостверджується.

Як бути

Варто зважати на специфіку роботи з підлітками. Вони мають певні інтереси, якими їх можна зацікавити. Або, навпаки – можна включити підлітка в свої інтереси, які йому доступні.

Це не означає, що потрібно перестати бути вчителем, просто варто припинити займатися традиційними “оцінками”. Потрібно переходити передусім до розвитку умінь і навичок, дати школярам певні орієнтири. Ті вчителі, які продовжують займатися просто передачею знань, перебувають у дуже ризиковій для себе ситуації.

Звісно, кожен з учнів – індивідуальність, і до них потрібно ставитися відповідно. Але, якщо ми говоримо про урок, то там усе ж потрібно працювати з групою. Світ змінюється, і сьогодні важливо вміти вирішувати щось групою, працювати з груповою динамікою, емоційним інтелектом і сприйняттям одне одного.

“Часто в підлітка-”булера” – конфлікт не лише з учителем. Він хоче продемонструвати щось одноліткам. А завдання вчителя – включити цього учня в загальну групову динаміку в класі, зацікавити його. 

Щодо методів покарання чи “задобрення” учнів, то в цьому випадку це навряд чи діятиме. Ситуація “пряників” рано чи пізно стане безглуздою – така мотивація, як правило, діє недовго. Крім того, існує ризик “вичерпання” фантазії, щоб щоразу вигадувати щось, чим їх можна було б мотивувати.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора